Фантастика — не тiльки казка |
|
Ім'я Ігоря Всеволодовича Можейка вЁдомо далеко не кожному. А ось КЁра Буличова знають усЁ. Проте мало хто знає, що Ігор Всеволодович i КЁр Буличов одна й та ж особа. Перше iм'я — справжнє, iнше — лЁтературний псевдонЁм. Ігор Всеволодович Можейко доктор iсторичних наук лауреат Державно© премЁ©. ВЁн автор вЁдомих книг «МЁльйон пригод», «Дiвчинка iз майбутнього», «Остання вЁйна», «Дива в ГуслярЁ». «Перевал», «ЛЁтнЁй ранок» i багато iнших, а за його сценарЁями знять кЁнострЁчки «Через терни до зЁрок», «Сльози капали», «Шанс», «Гостя iз майбутнього», «Лiлова куля»; мультиплЁкацЁйнЁ фЁльми «Таємниця третьо© планети», «Два квитки в ІндЁю». Наш позаштатний кореспондент АндрЁй Матвiєвський давно захоплюється творчЁстю вЁдомого фантаста. Нещодавно вЁн побував у МосквЁ, розшукав свого кумира i зробив з ким iнтерв'ю. Сфотографував КЁра Буличова Євген Сацький.
— РозкажЁть, будь ласка, як i чому Ви прийшли у фантастику!
— Я прийшов у фантастику тому, що завжди був читачем. ТодЁ, коли я був молодим, фантастики було мало. І я вирЁшив додати. Видно, це було головною причиною.
— Коли Ви почали публЁкуватись?
— Я працював пЁсля Ёнституту в БЁрмЁ, а коли при©хав, став писати нариси про БЁрму Ё про ІндЁю в журналЁ «Вокруг света». Вперше, по-моєму, в 1960 роцЁ. Фантастику я почав писати десь 1965-66 рокЁв. Це були оповЁдання про дЁвчинку з майбутнього АлЁсу. Вперше був надрукований у журналЁ «Искатель».
— До яких письменникЁв Ви себе бЁльше вЁдносите — «дитячих» чи «дорослих»?
— Важко сказати. Справа в тЁм, що у нас не дуже багато, донедавна, було де друкувати фантастику, хоча завше Ё© не вистачало. У нас є видавництва, ось, скажЁмо, «Детская литература», де я найбЁльше друкувався. Ось я приходжу до «Детгиз» Ё кажу, що хотЁв би запропонувати дорослу фантастику. А менЁ вЁдповЁдають: «Доросло© багато, а дитячу фантастику пишуть менше, напишЁть-но дитячу — Ё ми i© надрукуємо». Може, тому я пишу бЁльше для дЁтей, анЁж для дорослих. До того ж, Ёснує «Пионерская правда», у якЁй я друкую також речЁ з продовженням. Цю роботу вважаю досить важливою, тому що у нас дЁтям, особливо в маленьких мЁстах Ё селищах, так нудно буває жити, мало є чим зайнятися, мало буває цЁкаво© лЁтератури. А в «Пионерки» — 11 мЁльйонЁв читачЁв. Тому фантастикою дитячою я, очевидно, буду й надалЁ займатись.
— А дитячим кiно?
— Та й дитячим кЁно також. Режисер Павло Арсенов зробив фЁльми «Гостя з майбутнього» i «ЛЁлова куля». Також на телебаченнЁ зараз знЁмається серЁал за книгою «МЁльйон пригод», також про АлЁсу. Та як воно буде, рано ще казати.
— А актори там тЁ ж?
— Нi. Справа в тому, що люди ростуть i змЁнюються. Наталка Гусєва ще могла знятися в «ЛЁловЁй кулЁ», а тепер ©й 16 рокЁв, вона вже зовсЁм iнша людина.
— З Павлом Арсеновим Ви продовжуватимет працювати?
— Нi, бо вЁн став керЁвником об'єднання на студЁ© ЁменЁ Горького, i в нього багато iншо© роботи. Ми з ним поки що нЁчого не плануємо, тим бЁльше, що Наталка Гусєва зараз взагалЁ пЁшла з кЁно.
— А з чого починали ви свою роботу в кЁно?
— В кЁно у мене якось вийшло, що цЁкавЁшЁ речЁ були створенЁ саме напочатку. До мене одночасно звернулися два кЁнорежисери — Рiчард Вiкторов i Роман Качанов. Ось з Рiчардом ми зробили тодЁ «Через терни до зЁрок». А згодом — фЁльм «Комета», котрий мало вЁдомий, тому що пЁд час зйомок режисер помер. ФЁльм завершувала iнша людина. А з Романом Качановим ми зробили два мультфЁльми: «Таємниця третьо© планети» i «Два квитки до ІндЁ©». Працювати в кЁно я продовжую досЁ, але я не можу сказати, що щось таке було, чим можна похвалитися. Були картини кращЁ, гЁршЁ.
— По-моєму, фЁльм «ЛЁлова куля» програє в порЁвняннЁ з телесерЁалом «Гостя з майбутнього»?
— Бачите, телесерЁал може бути й не дуже цЁкавим, але той факт, що ви дивитеся п'ять серЁй, дуже важливий. Ви за цей час звикаєте до геро©в. Ви п'єте чай i чекаєте, що сьогоднЁ, завтра й пЁслязавтра зустрЁнетеся з героями знову. І у вас через це не такЁ вже суворЁ вимоги. А ось коли ви збираєтеся в кЁно, купуєте квитки, сЁдаєте в залЁ, то зовсЁм iнакше налаштованЁ. У цьому, я гадаю, вЁдмЁннЁсть сприйняття.
— Багато творЁв зарубЁжних авторЁв закЁнчуються традицЁйним «хепЁ ендом». Та ж картина i у вас. Чи не вЁдхЁд це вЁд проблем?
— Нелегко вЁдповЁсти на це запитання. Ось я нещодавно рецензував рукопис одного письменника. Великий роман, пригодницький. Там дЁя розтягнулась на багато-багато рокЁв. І геро© його весь час гинуть. Це дуже розчаровує читача. А пригодницька рЁч має розважати читача. I якщо не буде щасливого закЁнчення, то людина звичайно вЁдкладає книжку з розчаруванням. Це мовби порушення правил гри. Я можу навести такий приклад. Дуже люблю фЁльм «БЁле сонце пустелЁ». І в ньому менЁ не до вподоби один момент. Коли гине митник, пЁдривається на кораблЁ. ПотЁм є сцена, коли його дружина бЁжить морем у вЁдча©. У цього фЁльму, скажЁмо так, свЁй жанр. Ми його дивимось Ё знаємо, що вЁн пригодницький. А коли жЁнка у вЁдча© Ё горЁ бЁжить — це вже мовби з Ёншого фЁльму, суто реалЁстичного, серйозного, де нЁякого «хепЁ енда» не потрЁбно, тому що це розповЁдь про життя. ПригодницькЁ речЁ — тЁ ж казки. А такого ж не може бути, щоб казка не мала хорошого закЁнчення.
— Ваш улюблений письменник-фантаст?
— У нашЁй радянськЁй лЁтературЁ Ёз сучасних письменникЁв, я вважаю, брати СтругацькЁ, а потЁм уже — всЁ ми, ЁншЁ. ВЁдрив мЁж нами — досить вЁдчутний. СтругацькЁ — єдинЁ письменники нашо© фантастики, до кого я ставлюся, як читач. Будь-яку написану ними рЁч я завжди читатиму залюбки.
— А з чого, на Вашу думку, починається фантаст?
— Варто почати з того, що таке фантастика? Тому що є така думка, мовби фантаст — це хтось на зразок прогнозиста, футуролога, людини, котра повинна популяризувати досягнення науки. Я ж гадаю, що ми з вами живемо у свЁтЁ спецЁалЁстЁв, i є спецЁальнЁ iнститути, котрЁ намагаються передбачити майбутнє. Інколи менЁ доводиться робити прогнози. А це — не справа письменника. Коли письменник сам каже, що, мовляв, ось я пророкую, хочу сказати: це все — даремна розмова. ВЁдкривають вченЁ, вЁдкривають фахЁвцЁ. Я знаю тЁльки один реальний приклад такого вЁдкриття, коли Іван Єфремов у оповЁданнЁ «Алмазна труба» вЁщував знахЁдку алмазЁв у ЯкутЁ©. Та вЁн був геологом, це була його спецЁальнЁсть. ВЁн знав цю справу. Не можна займатися справою, яко© не знаєш. Тому, що залишасться для письменника? Письменник може, якщо вЁн хоче бути цЁкавим для читача, писати про нашЁ сучаснЁ проблеми, про те, що нас з вами цЁкавить. ВЁн може перенести це в Ёнший час, в iнший антураж, для того щоб загострити проблему. В чому сила фантастики? Фантастика, як я розумЁю, може розповЁдати про нашЁ проблеми, але з допомогою гЁперболи; перебЁльшення. Ось вона доводить до абсурду, чи до чого-небудь цю проблему, щоб ти мЁг зрозумЁти, що з нами дЁється, як ми живемо, що з нами станеться завтра. Ми всЁ себе про це запитуємо.
— Велике спасибi Вам, Ігоре Всеволодовичу, за цЁкаву розмову. Чекаємо вЁд Вас нових творЁв, бажаємо творчих успЁхЁв. |
|
Кир Булычев -> [Библиография] [Книги] [Критика] [Интервью] [Иллюстрации] [Фотографии] [Фильмы]
|
(с) Кир Булычев, 1988.
(с) А. Матвiєвський, 1988.
(с) "Комсомолец Запорожья", 1988.
(с) Дизайн Дмитрий Ватолин,
Михаил Манаков, 1998.
(с) Набор текста, верстка, подготовка Михаил Манаков, 1998, 1999.
(с) Корректор , 1999.
Ваши замечания и предложения оставляйте в Гостевой книге
Тексты произведений, статей, интервью,
библиографии, рисунки и другие материалы
НЕ МОГУТ БЫТЬ ИСПОЛЬЗОВАНЫ
без согласия авторов и издателей.