|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
 |
 |
 |
|
 |
 |
 |
|
|
Сергiй ДЯЧЕНКО: "Харкiвський фестиваль фантастики - жертва експерименту?..." (на украинстком; полное интервью!)(Надруковано у газетi "Книжник-review", №20 (53) жовтень 2002 р.)
Ставлення до фантастики як до другосортного чтива за останнi роки, здається, мало б змiнитися. Хоча б iз урахуванням того, яка кiлькiсть всесвiтньо визнаних авторiв начебто мейнстрiму насправдi пишуть ту ж таки фантастику, от тiльки приховуються за зручними гаслами "магiчний реалiзм" або ж "постмодернiзм". Утiм, тi з письменникiв, хто визнає себе фантастом, не почуваються ображеними - на вiдмiну вiд згаданих мейнстрiмiвцiв: i читач в них є, i наклади книжок зростають - навiть щорiчних фестивалiв та конвентiв, присвячених фантастицi, в однiй лише Росiї нараховується бiля п`ятьох. Та й в Українi цього вересня вже вчетверте вiдбувся щорiчний Харкiвський мiжнародний фестиваль фантастики "Зоряний мiст - 2002". Навiть з-помiж iнших подiбних фестивалей "Зоряний мiст" помiтно вирiзняється кiлькома ознаками. По-перше, вiн проходить на базi Нацiонального харкiвського унiверситету, тож завжди сповнений водночас академiчностi й молодого азарту. Крiм численних зустрiчей письменникiв iз читачами та працiвниками мас-медiа, тут завжди вiдбувається кiльканадцять грунтовних семiнарiв, засiдань наукових секцiй, дiйсно цiкавих проблемних дискусiй. По-друге, "Мiст" варто було б назвати не тiльки мiжнародним, але й мiжвiковим фестивалем фантастики. Саме сюди щороку запрошують почесним гостем живу легенду вiтчизняної фантастики Володимира Савченко, цього року фестиваль вiдвiдала Громовиця Бердник, дочка вiдомого Олеся Бердника, яка теж пише фантастику. Молодi автори-початкiвцi мають можливiсть спiлкуватися тут не лише з визнаними майстрами жанру (скажiмо, у 2002-му "Мiст" вiдвiдали знанi багатьма Н. Перумов, В. Головачов, В. Васильєв, О. Бєлянiн, Р. Злотнiков та iн.), але й з видавцями та редакторами лiтературних журналiв. До того ж премiї фестивалю вручаються демократично, загальним голосуванням усiх учасникiв за трьома номiнацiями: "Цикли, серiали, романи з продовженням", "Окремi романи", "Дебютнi книги"; також оргкомiтетом призначається кiлька "авторитарних" премiй за кращi публiцистичнi, критичнi та лiтературознавчi працi, вiд творчої майстернi "Другий Блiн" тощо. I от уже вкотре на "Зоряному мостi" перше мiсце в номiнацiї "Романи" посiдають книжки київських письменникiв Марини та Сергiя Дяченкiв - цього разу "Долина Совести". Тож логiчно було поцiкавитися думками i враженнями вiд фестивалю хоча в одного з авторiв - Сергiя, який представляв Дяченкiвський творчий i подружнiй дует на "Мостi".
- Фестивалiв i конвентiв фантастики на теренi колишнього СРСР витачає: i "Iнтерпрескон", i "Страннiк", i "Роскон". Ви буваєте майже на всiх - що для ва найважливiше у подiбних заходах, що приваблює у першу чергу? - Аура. У кожного фестиваля (чи кона) вона своя, свого особливого кольору. У "Моста" цей колiр для мене зелено-жовтий - можливо, тому що тут лiто зустрiчає осiнь. А, можливо, сонячнi барви символiзують веселий стиль "бароко" - бо ж "Зоряний мiст" по-справжньому святковий, багатолюдний, азартний. Чого вартi, наприклад, участь у фестивалi "вуличного телебачення", що об`єднує публiку з рiзних мiст України: тут кожен може висловити свою думку у прямому ефiрi. I трапляються суперечки, нерiдко дуже гострi для учасникiв-письменникiв. Це ж чудово! Але бiльш за все ауру фестиваля створює Нацiональний унiверситет - це молоде, бурлескне, цiкаве i дуже iнтелектуальне середовище. А харкiвський Клуб фантастiв, де головує Н. Макаровський, i спiвдружнiсть письменникiв на чолi з Олдi й Валентиновим - феномен, якому в Києвi, на жаль, аналогiв немає. У мене навiть склалося враження, що всi вони - не зовсiм простi громадяни, а, можливо, жертви певного експерименту? Не виключено, що нашi нащадки - люди майбутнього - жахнулися, побачивши результат загальної байдужостi до книжок, i запустили у минуле десант на члоi з емiсаром-Макаровським, аби органiзувати "Зоряний мiст" i усе, пов`язане iз ним... От i вирує фестиваль, незважаючи на похмурiсть навколишнього свiту.
- Судячи з Вашої захопливої розповiдi про фестиваль, цiкавих зустрiчей i вражень було чимало? - Звичайно! Це i обличчя друзiв-письменникiв, видавцiв, критикiв, i новi знайомства. Це радiсть - те, що неможна купити нi за якi євро. Тим бiльше, що в Харковi є чудовi ресторанчики, скажiмо, французський - де можна спокiйно посидiти, порозмовляти, смакуючи "фрон дю": здається, саме так називається сир зi спецiями у особливому сосудi над вогнем, макаєш в цей розпечений i ароматний нектар сухарики i вiдкриваєш душу пiд тиху мелодiю Азнавура чи Пiаф. Або ж, навпаки, - заповненi аудиторiї, студенти пiд час семiнарiв, читачi на творчих зустрiчах. У мене було кiлька таких авторських зустрiчей: особливо запам`яталася бесiда iз майбутнiми юристами в Унiверситетi внутрiшнiх справ, де ми обговорювали роль фантастики у розумiннi феномену злочинностi; тут я почувався якнайкраще, бо моя докторська була присвячена генетицi агресивностi i я багато розмiрковував про те, що станеться, коли можна буде виявляти "гени злочинностi" у тих, хто ще не скоїв нiчого протизаконного - скажiмо, у пiдлiтка або в ембрiона 2-3 мiсяцiв вiд заплiднення... Нiколи не забуду i зустрiч на фiлософському факультетi Нацiонального унiверситета - скiльки запитань, виступiв (а я люблю стимулювати iнтерактивнiсть) про роль фантастики в осягненнi багатьох проблем, i навiть феномена кохання. Колодязь iдей, думок, над якими iще мiркувати й мiркувати... Менi запропонували читати там спецкурс на будь-яку культурологiчну тему - ми з Маринкою подумаємо над цим.
- До речi, якщо не секрет, чому творчий дует Дяченкiв на цьогорiчному "Мостi" представляли лише Ви один? - Маринка занедужала, на жаль багатьох i багатьох. Узагалi, деякi молодi люди, побачивши мене одного, так щиро побивалися з цього приводу, що я ще помiркую, чи вiдпускати спiвавтора на цi "Мости"... (посмiхається)
- Як менi здалося, цей рiк узагалi був особливим для харкiвського фестиваля. "Мост" змiнився: не став кращим чи гiршим, а просто iншим. Фонтануюче, захопливе свято змiнили тиха радiсть i спокiй. Ще бiльше уваги органiзатори придiлили спiлкуванню мiж учасниками - i на секцiях, i на творчих зустрiчах, i пiд час "пiсенного ранку". Як Ви ставитеся до цих змiн? - Я якраз вважаю, що "Мiст" втiлює в собi здорову консервативнiсть. Проведення фестиваля на основi Унiверситета, маса семiнарiв, дискусiй, вуличне телебачення, цiкавi конкурси - це ядро залишилося незмiнним. Зi своїми плюсами й мiнусами. Наприклад, заключна прес-конференцiя пiсля пiдбиття пiдсумкiв голосування за лiтературними номiнацiями: на сцену запрошують не тiльки переможцiв, але усiх письменникiв, i їх набирається двадцятеро-тридцятеро осiб, стiльцi нiде ставити. Час прес-конференцiї обмежено, виникає телеграфний стиль, змагання жарту й дотепностi, i немає можливостi для глибини, серйозностi... Тут демократичнiсь з`їдає помiркованiсть. Натомiсть - дає можливiсть познайомитися з усiма письменниками.
- З приводу демократичностi: якi премiї, на Вашу думку, об`єктивнiшi: тi, що призначаються вибраним жюрi критикiв чи письменникiв, як "Страннiк", - або ж "Зоряний мiст", де голосують усi? - Найсуб`єктивнiша, але водночас авторитетнiша премiя - "Бронзовий равлик", яку призначає особисто Борис Стругацький; такий вже iмiдж в демiурга фантастики. Але в принципi будь-яка професiйна i демократична премiї доповнюють одне одного, а творiв, нагороджених i теми, й iншими, зовсiм небагато.
- Тим не менш, "Долина Совести", якщо не помиляюся, "найвiдзначенiший" з ваших романiв. Чи є для вас кiлькiсть нагород критерiєм успiху книги - або ж iснують якiсь iншi параметри, що формують ваше уявлення про цей успiх або ж невдачу? - Сказати, що ми байдужi до нагород було б неправдою. Звичайно, для нас головне - сам процес створення книжки, iнодi i болiсний, але животворний (бо ж дитина народжується в муках, але на радiсть батькам; радiсно й те, що передувало його народженню). Нагороди тiшать, це означає визнання якоїсь частини читачiв. Однак у нас є твори, начебто й невiдзначенi премiями - "Ритуал", наприклад, - однак вони нам любi не менше вiд iнших... А iнодi висловлене враження однiєї людини, знайомої чи незнайомої, раптом так усе освiтлює, що просто диво! От, скажiмо, на цьому "Мостi" я спiлкувався з Наташею, яку зовсiм не знаю, - її слова про наш роман були менi надзвичайно цiкавi. Це i є спiлкування на Чумацькому шляху, або ж на Зоряному мостi. Iнтерв`ю брав Володимир Пузiй
[ ФОРУМ О КОНФЕРЕНЦИЯХ ПО ФАНТАСТИКЕ ]
РУССКАЯ ФАНТАСТИКА | ЗВЕЗДНЫЙ МОСТ [ Оргкомитет ] [ Списки ] [ Фотоархив ] [ Статьи ] [ Премии ] [ Доклады ] [ Музыка ] [ Заявка ] [ Форум ]
|
|||||
